Ви тут: Головна Ресурси Проекти Ефір Емоції Юлія Мєдвєдєва: “Це була б не я…”

Реорганізація Гуманітарного інституту

На підставі рішення засідання Вченої ради від 26 травня 2016 року структурний підрозділ трансформується шляхом поділу на:

 

Юлія Мєдвєдєва: “Це була б не я…”

july1

 

«Стався до інших людей так, як би ти хотів,

щоб вони ставилися до тебе»
Народна мудрість

 


Важко залишатися осторонь, коли навколо створюється нова сторінка в історії твого народу. Долучилася до тривожних подій минулорічного Майдану й аспірант Гуманітарного інституту Юлія Мєдвєдєва.

 

 

Що спонукало Вас приєднатися до Майдану?


Я вийшла на Майдан проти несправедливості з боку влади, через невиконані обіцянки, що давали народу, через те, що побили студентів (моїх однолітків) за прагнення справедливості. Це мене вразило найбільше, моя злість була невичерпною. Можливості людського організму безмежні: можна витримати багато чого, маючи бажання, а воно в мене було. До того ж, я – жінка, а жінки, як відомо, набагато витриваліші, – це закладено природою.


Яка картина з подій Майдану найбільше закарбувалася в серці?


20 лютого 2014 року – це день, коли вбили найбільше майданівців. Я була там до 9-ї ранку. Відпрацювавши ніч на кухні (Мальтійська палатка, що стояла неподалік від сцени), ми з подругою чекали на таксі біля Козацького готелю (довелося чекати 2,5 години, таксист не хотів їхати). Помітили, що на барикадах, які вже були близько біля сцени, валив дуже густий дим, люди метушилися, як ніколи, зі сцени хтось кричав щось у мікрофон (слова були незрозумілими). Потім почали виносити поранених і вбитих. Їдучи в таксі, ми дізнавалися ці страшні звістки. Були думки повернутися назад на Майдан, але, відпрацювавши на кухні 22 години підряд, ми просто валилися з ніг.


Що відчуваєте, коли приходить розуміння того, що Ви врятували чиєсь життя?


У прямому розумінні я не рятувала, поранених не виносила, першу допомогу не надавала: це робили медики і ті, хто вмів і знав. Якщо вважати іншу роботу, яку я робила, і присутність на Майдані порятунком, то відчуваєш себе потрібною і важливою, відчуваєш відповідальність за долю українців.


Чи була якась річ, яку Ви щодня носили із собою?


Я носила на шиї білу вервечку, багато хто з майданівців носили їх.

 

july2 

Всім відомо, що на Майдані були й представники з інших країн. Які вони – майданівські іноземці?

 

Вони були цікаві до всього, все фотографували. Знаходили собі перекладачів-волонтерів прямо на Майдані, які супроводжували їх, розповідали, перекладали. Але іноземців я бачила, коли було мирно на Майдані, крім тих іноземних героїв, які загинули на Майдані за Україну. На жаль, мені не довелося поспілкуватися з такими героями.

 

 

Якою була б Юлія Мєдвєдєва, не побувавши на Майдані?


Це була б не я, тому нічого не можу сказати з цього приводу.

 

july3
Якби Ви мали можливість загадати бажання для України (знаючи, що воно обов’язково збудеться), яким би воно було?


Я би загадала, щоб закінчилась війна; щоб Україна була дійсно єдина; щоб усі міста і села, що постраждали, були відновлені; щоб усі хто загинув, захищаючи Україну, і невинні мирні люди повернулися живими до своїх рідних (це звичайно утопічне бажання, але все ж); щоб усі, хто змушений був покинути свої домівки, повернулися додому. Щастя для України та українців.

 

Записав Іван Тищенко

Помітили помилку в тексті? Виділіть це слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Ви тут: Головна Ресурси Проекти Ефір Емоції Юлія Мєдвєдєва: “Це була б не я…”