Ви тут: Головна Ресурси Проекти Ефір Емоції Антоніна Радченко: “Краплинка в океані Гідності”

Реорганізація Гуманітарного інституту

На підставі рішення засідання Вченої ради від 26 травня 2016 року структурний підрозділ трансформується шляхом поділу на:

 

Антоніна Радченко: “Краплинка в океані Гідності”

radchenko 1

 

 

«Я єсть народ, якого правди сила
ніким звойована ще не була»

Павло Тичина

 

 

Ця жінка скромно вважає свій внесок у Революцію Гідності маленькою краплиною в океані. Але що таке океан як не сукупність краплин? Викладач Гуманітарного інституту Антоніна Радченко пам’ятає події кожного дня, починаючи з листопада минулого року.


З чого почався Ваш особистий Майдан?

 

Я дізналась, що Кабінет міністрів відмовився від підписання угоди про асоціацію. У перший же тиждень я родрукувала та роздала студентам гімн Євросоюзу – «Ода до радості» Шиллера. Ми його читали, аналізували, говорили про те, які чудові ідеї покладені в основу Євросоюзу – свобода як найвища радість, братерство та дружба, повага до кожного.

 

Пам’ятаю, як уся моя родина тоді вийшла на мітинг. Ми йшли від парку Тараса Шевченка до Європейської площі, людей було близько ста тисяч. Я розуміла, що ми з Росією маємо любити одне одного, можемо мати дружні стосунки, але ні в якому разі не бути однією державою. Бо це була б загибель для нас.

 

radchenko 2

У той день, коли Віктор Янукович не підписав угоду, я після роботи вийшла на Майдан. Людей було море. Навколо стели – студенти. Піднесені, з вірою в очах. Вони скандували гасла, співали гімн… Поспілкувалась і поїхала додому; лягла спати і не вимкнула телевізор. Пам’ятаю, як тривожно та неспокійно спала ту ніч. Близько п’ятої ранку прокинулась, був ввімкнений «П’ятий канал». Внизу бігла червона стрічечка з написом «Майдан зачистили». Це був жах. Я не могла в це повірити. За 23 роки незалежності ніколи не бачила такої жорстокості. Ось так почався мій особистий Майдан.

 

У часи Майдану які були Ваші дії?

 

Кожної неділі я ходила на віче. Вечорами після роботи їздила на Майдан, намагалась постійно щось принести з собою – мандарини, чай, цукерки, печиво, телефонні картки (не важливо що саме, головне було підтримати тих людей, які там знаходяться днями і ночами). Коли дізнавалась, які треба ліки чи продукти, обдзвонювала знайомих та збирала необхідні речі.

 

З Майдану привозила інформаційні матеріали, розповсюджувала. Якось дізналась, що не вистачає теплого одягу, тоді пішла в секонд хенд, накупила курток великого розміру, випрала їх і віднесла. Були такі сильні морози, що хлопці поверх своїх курток одягали оці. Одного разу забрала до себе переночувати незнайомого студента зі Львова, який на той час вже два тижні перебував на Майдані (коли їхали у метро, він аж заснув, такий був стомлений).

 

radchenko 3

Пам’ятаю, нам постійно казали – якщо нас буде не менше 5 тисяч, то ніхто не ризикне нас розігнати. Ця думка мною керувала весь час і мотивувала мене виходити, щоб хоч декілька годин побути там з людьми. Я бажала бути однією з тих 5 тисяч. (Як правило, перед сценою щовечора було по кілька десятків тисяч, але після 22-ї години народу меншало). До речі, саме на Майдані з’являлися сили. Ти після роботи (після 7-ї чи 8-ї пари) їдеш ніякий, але коли потрапляєш туди, оця атмосфера підтримки та братерства дає ніби друге дихання. Після трагічних лютневих днів я (як і багато колег) допомагала, чим могла, пораненим та сім’ям загиблих.

 

Яка пісня чи рядок з поезії у Вас асоціюється з подіями на Майдані?

 

На заняттях з української мови я завжди намагалась знайти привід дати студентам якісь патріотичні речення для аналізу. Одне з них - Михайла Грушевського: «Власна держава – велика сила для всього доброго, треба лише постаратися, щоб у ній був добрий лад».

radchenko 4 

Ще під час Майдану на вустах була поезія Павла Тичина, яку, до речі, цитували й зі сцени: «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була».

 

radchenko 5

Чи може людина бути патріотом на відстані, не проявляючи активність?

 

Думаю, може. Не у всіх була можливість виходити на Майдан - з різних причин. Але якщо громадянин живе думками про свою країну, усвідомлює, що він – її частинка, якщо чесно та сумлінно виконує свої обов’язки – задля свого народу, не тільки для себе, то він – патріот.


Записала Юлія Дринь

Помітили помилку в тексті? Виділіть це слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Ви тут: Головна Ресурси Проекти Ефір Емоції Антоніна Радченко: “Краплинка в океані Гідності”