Ви тут: Головна Ресурси Проекти Ефір Емоції Віктор Юрченко: “Зміни в країні починаються з кожного”

Реорганізація Гуманітарного інституту

На підставі рішення засідання Вченої ради від 26 травня 2016 року структурний підрозділ трансформується шляхом поділу на:

 

Віктор Юрченко: “Зміни в країні починаються з кожного”


yurchenko1
 «Цінність людини не в її посаді!»

Віктор Юрченко

 

 

 

 

 

 

 

 

За своє життя він пережив дві Революції, які відбувались на Майдані Незалежності. Директор Педагогічного інституту Віктор Юрченко вірить, що змінити Україну на краще може кожен.


Що Ви відчуваєте, коли згадуєте про події, які відбувались під час Революції Гідності?


Звісно, той рік, який минув, для всіх нас був дуже складний та емоційно насичений. Не зважаючи на те, що в кожного з нас відбувались і особисті події – ми були під впливом цього. Емоції такі амбівалентні чи двоякі. З одного боку мене не полишає відчуття гордості за те, що я, разом з колегами та студентами був причетний до тих подій. В житті України ця Революція стала доленосною.


З чого почався Ваш особистий Майдан? 


Я відвідував Євромайдан з самого початку. Так сталося, що я був 29 листопада біля Стели. Саме тоді передбачувалось, що все це завершиться. Договір не був підписаний і на перше грудня планувалось проведення віче. У зв’язку з тим, що я не був дуже активний, я полишив Майдан.


Приблизно, о пів на п’яту ранку, я дізнався про те, що відбулось. Це був дуже потужний сплеск емоцій! Саме тоді, 30 листопада, зателефонував проректор Олександр Петрович, який повідомив: «Якщо Ви в Києві, збираємось у ректораті».

 

yurchenko3

Саме тоді ви записали звернення від Університету?


Так, це була ініціатива ректора Віктора Олександровича Огнев’юка. Ми були присутні. На той момент це дійсно був вчинок, бо наслідки могли бути несподівані, кардинальні, ніхто не міг передбачити, що буде через годину.


Ми не звертались до студентів. Це був анонс рішення ректорату піти першого грудня на віче. Та кількість людей, яка зібралась тоді біля корпусу на вулиці Воровського мене дуже вразила. Колона тягнулась на кілька кварталів. Коли ми дійшли до червоного корпусу університету Шевченка, до нас приєднались студенти КПІ, Києво-Могилянської Академії та КНУ ім. Т. Шевченка. З того дня почався Майдан.


Тоді Ви вже вийшли не на Євромайдан, на інший Майдан?


Так, тоді почалася Революція Гідності. Я завжди порівнював її з своїми переживаннями і спогадами про Помаранчеву Революцію у 2004 році. Там я був всі дні, проте це активність третього-четвертого ешелону, така ж як і під час Революції Гідності.


Першого грудня я був надзвичайно вражений. Адже після розчарувань Помаранчевої Революції ніхто не передбачував, що колись за наше життя щось подібне може повторитись. Експерти стверджували, що таке може бути один раз на 100 чи 200 років. І коли через 10 років все повернулось – це показало особливість українців, їх потенціал, силу. Що підтверджують і події, які зараз відбуваються на сході України.

 

Що для Вас патріотизм, у чому він проявляється?


Потрібно розуміти, що коли б всі громадяни України вийшли на Майдан, це не було б добре. Комусь треба забезпечувати роботу транспорту, доглядати дітей, хворих. Патріотизм – це не значить бути на Майдані, висловлювати заклики, ходити у вишиванці чи співати гімн України. Патріотизм – це розуміти свою значущість, важливість саме для себе. Патріотизм – це розуміти свою роль на конкретному місці.


Чи вважаєте Ви людей, які не вийшли на Майдан не патріотами?


Ні, я з цим абсолютно не погоджуюсь. Навпаки, були люди, які, можливо, щодня були на Майдані, але вони абсолютно не були патріотами. Не можна судити прояв патріотизму лише за одним критерієм. Адже дехто, можливо, зробив більше, ніж той, хто протягом всього періоду був на Майдані.


Серед таких людей волонтери, а також всі, хто працює в інформаційному просторі. Адже Революція не могла б відбутись без сучасного інформаційного простору, без соціальних мереж. Інформаційний простір формує громадську думку.

 

yurchenko2

Яку роль в інформаційному просторі відіграють сучасні ЗМІ?


Роль ЗМІ в умовах сучасної війни є надзвичайно великою. Проте, на жаль, часто інформація приховується чи спотворюється. Це стосується не лише Росії, яка є агресором щодо України, а й українські ЗМІ. Особливо це торкнулося Росії, відсоток підтримки Путінського режиму – це результат впливу ЗМІ.


Чи є у Вас рідні, які проживають в Росії і чи підтримуєте зв’язок з ними?


В Росії проживає два моїх двоюрідних брата, з якими я завжди підтримував дуже щирі стосунки. Коли почались події на Майдані – я не міг їх впізнати, не міг зрозуміти, що трапилось. Вони мене почали сприймати за кліше: бандерівець, фашист, націоналіст. Я не розумів цього, пропонував підтримувати зв’язок, відкласти політику, аби не зіпсувати стосунків з ними. Проте вплив пропаганди є набагато сильнішим.




Як на Вашу думку змінилась Україна після Революції Гідності?


Звісно, ми не можемо відволіктись від тих подій, які відбуваються на сході України. Ми повинні розуміти, що зміни починаються з кожного з нас. Бо люди думають, що вони «гвинтики» в цій системі і нічого не вирішують. Зміни відбудуться лише тоді, коли кожен з нас буде змінюватись, незалежно від того, яку посаду ми обіймаємо, яку роботу ми виконуємо. Для помітних змін повинен минути тривалий час. Можливо, цей шлях буде доступний лише молодшому поколінню. Але ми повинні наполегливо рухатись до цілей.


Записала Наталія Максюк

 

Помітили помилку в тексті? Виділіть це слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Ви тут: Головна Ресурси Проекти Ефір Емоції Віктор Юрченко: “Зміни в країні починаються з кожного”